Спадкоємиця і продовжувачка знаменитого родоводу

12 жовтня цього року відзначає свій ювілей Ірина Василівна Цвілик-Серьогіна — відома майстриня художньої кераміки, членкиня НСХУ, заслужений майстер народної творчості України, внучка славної Павлини Цвілик, гідна спадкоємиця глибоких родинних традицій косівської мальованої кераміки — самобутнього явища українського народного мистецтва.

Творчі досягнення знаменитої майстрині Ірини Цвілик-Серьогіної є своєрідною і барвистою ілюстрацією напрямку мистецьких шукань і знахідок останніх десятиріч 20 — початку 21 сторіччя, є індивідуальним осмисленням і подальшим розвоєм найкращих традицій народної кераміки на сучасному етапі.

З давніх-давен розвивалася художня кераміка Гуцульщини. Величезний загал гончарів натхненно зберігав і передавав наступним поколінням багатющі традиції. Так виникли родоводи гончарів. Ірина Василівна є достойним нащадком гончарської династії Совіздранюків — Цвіликів: Павлини (1891–1964) та Григорія (1900–1952).

Художниця своєю багатолітньою творчою працею донесла до нас найрізноманітніші форми старовинного посуду — куманців, баклаг, макітер, питтєвих наборів, глеків, жбанів… Майстриня виготовляє також вази, тарелі, свічники, кахлі та інші декоративно-ужиткові предмети.

Ірина Цвілик-Серьогіна керується ще й вимогами естетики та краси при створенні інтер’єрних предметів. Традиційні форми керамічних декоративних творів оздоблює багатоманітними видами орнаментики: застосовує рослинний, анімалістичний та орнітоморфний орнамент у розробці композиційних схем творчих робіт. Талановита мисткиня примножує багатовіковий скарб родинної традиції, фахових таємниць. Художниця вважає, що найбільше диво — це рідний гуцульський край, його ліси, гаї; потічки, ставки. Власне, він і надихає мисткиню на створення нових перлин косівської мальованої кераміки.

Народилася Ірина 12 жовтня 1950 року в м. Косові, в родині Стефанії Танасіївни та Василя Федоровича Заятчуків. З 1958 року по 1966 рік навчалася у Косівській середній школі (тепер Косівський ліцей №2 ім. М.Павлика). 1966 року вступила на навчання до КТНХП, на відділ художнього дерева, яке успішно завершила в 1970 році, отримавши диплом за спеціальністю «майстер-художник художньої обробки дерева». Молоду спеціалістку скерували на роботу в м. Охтирку Сумської області, де працювала на підприємстві з виготовлення художньої сувенірної продукції.

Сімейне становище зобов’язало Ірину Василівну переїхати до Івано-Франківська, де вона проживала і трудилася на посаді майстра виробничого навчання в Івано-Франківському професійно-технічному училищі №3. У вересні 1974 року повернулася на постійне місце проживання до м. Косова, де влаштувалася на роботу майстром-художником у керамічний цех Косівського художньо-виробничого комбінату. Однією із перших працівниць цеху була її бабуся Павліна Йосипівна Цвілик, там працювали мама — Стефанія Танасіївна Заятчук, сестра — Надія Василівна Вербівська. На той час Павліна Цвілик та Надія Вербівська були членами Спілки художників СРСР.

Сьогодні Ірина Цвілик-Серьогіна трудиться у творчих майстернях кераміків регіональної організації НСХУ та дивує своїми прекрасними творчими виробами косівської мальованої кераміки, яку внесено до Репрезентативного списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства, завдяки доробку кількох поколінь косівських майстрів, а також наполегливості і потужним зусиллям Марії Гринюк, члена НСХУ, заслуженого діяча мистецтв України.

Варто розповісти про громадську, мистецьку та культурну діяльність ювілярки, спрямовану на розвиток та примноження віковічних традицій гончарства. Майстриня є учасницею понад 30-ти республіканських художніх виставок. У 1987 році організувала персональні виставки творів у Художньому музеї м. Івано-Франківська, а також на ВДНГ (м. Київ) та розмаїту виставку авторської художньої кераміки в жовтні 2000 року в м. Косові. Ірина Цвілик-Серьогіна в співдружності зі своїм чоловіком Іваном Серьогіним (14.03.1947 — 10.02.2004) одні з перших торували мистецько-виставковий шлях за кордоном.

Голосно заявили про самобутню гуцульську кераміку на Міжнародному конкурсі художньої кераміки у Румунії (1994р.), де здобули друге місце. Грандіозну персональну виставку косівської мальованої кераміки Ірина Василівна провела у виставкових залах Центрального будинку художника НСХУ (м. Київ, червень–серпень 2008 р.). Відкриття виставки відбулось піднесено й урочисто, кияни та гості столиці мали нагоду отримати позитивну енергетику від дивовижних мистецьких витворів художниці.

Мисткиня брала активну участь у четвертому Міжнародному керамологічному симпозіумі «Гончарство Гуцульщини та Покуття: ідеологічні міфи й історичні реалії», що проходив в с. Опішному Полтавської області 2010 року. Керамічні твори майстрині є в експозиціях багатьох музеїв народного та декоративного мистецтва України і зарубіжжя, а також у приватних збірках.

Ірина Цвілик-Серьогіна перебуває у безкінечному творчому пошуку. Завдяки творчій працездатності, наполегливості та послідовності, зуміла відобразити в своїх творах кращі традиції косівського гончарства, гідно несе в майбуття своєрідність і оригінальність здобутків знаменитих родин Совіздранюків, Цвіликів, Заятчуків, Вербівських.

Досконале володіння матеріалом, знання таємниць виготовлення художньої кераміки дозволяє Ірині Василівні реалізувати творчі помисли, втілити свою невичерпну фантазію. Майстриню характеризує делікатне відчуття тієї малопомітної грані, за якою гончарні вироби могли би перетворитися у буденну прикрасу побуту, інтер’єру, і в той же час вони не втрачають жодної риси справжнього витвору сучасного мистецтва. Ірина Цвілик-Серьогіна володіє шляхетним смаком компонування орнаментальних схем на опуклих і плоских поверхнях.

Її орнаментика вражає досконалістю малюнка, що переливається ніжним веселковим серпанком. Із безлічі яскравих орнаментальних мотивів, наснажених гарячими почуттями майстрині, непідробним багатством душі, народжується, вимальовується художній образ «гончарства Цвілички», де писаком нанесено традиційні рисунки і кольори, загострено увагу на небуденності, зупинено мить у її недоторканості, чистоті і святості.

Радісна, веселкова кераміка Ірини Василівни Цвілик-Серьогіної — це сузір’я ремесел — давнього і сьогоднішнього, що злилися в одну дивовижну палітру, чаруючи мистецтвом, котре зіткане на потужній народній основі.

З роси і води… Многая літа в
творчій радості, міцному здоров’ї…

Марія ІВАНЧУК,
мистецтвознавець, член НСХУ.

«Гуцульський край», №41, 9.10.2020 року

Share

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *