Ганна Йосипівна РОЩИБ’ЮК з села Старий Косів Косівського району — майстриня художньої кераміки. Дочка Йосипа Совіздранюка і сестра Павлини Цвілик. Народилася 17 листопада 1903 року — померла 29 січня 1981 року.
Ганна Рощиб’юк разом із чоловіком Михайлом (1903-1972), виготовляли мальовані полив’яні вироби у приватній майстерні з 1920 – до 1957 року. Їхні вироби цього періоду мали народні форми, притаманні династії Совіздранюків. Асортимент таких виробів невеликий: миски, дзбанки, горщики, чайники, фігурний посуд, калачі, баклаги, близнюки, барильця, вази, вазони у вигляді баранців, свічники, скарбнички, свищики, зооморфна й антропоморфна об’ємна пластика.
Вироби Ганни та Михайла Рощиб’юків орнаментовані на білому, рідше на коричневому тлі рапортними композиціями, що складаються з геометричних, асоціативно-абстрагованих та рослинних мотивів. Характер орнаментів побудований на синтезі малюнків Цвіликів і Тим’яків. Тому, на відміну від Павлини Цвілик, вони використовували чергування мотивів „гілки” з „квіткою” поряд з чергуванням геометричних і асоціативно-абстрагованих мотивів.
Ганна Рощиб’юк – дочка Йосипа Совіздранюка і сестра Павлини Цвілик – була продовжувачем традицій косівської династії, яка виготовляла мальовані полив’яні вироби. Коломийчанин Михайло Рощиб’юк теж займався виробництвом керамічних виробів, навчаючись спершу у відомого коломийського гончаря Йосипа Патковського, а згодом – у Коломийській гончарній школі.
Одружившись, Ганна та Михайло почали плідно працювати над створенням глиняних виробів. У спільних роботах вони надихалися традиційними формами, характерними для косівської народної кераміки першої половини ХХ ст., у яких домінує утилітарність. Особливо цікаво вирішені цим подружжям свищики, зооморфна об’ємна пластика, вазони у вигляді баранців з горщечками на спині. Одні орнаменти на їх виробах нагадують зображувані Павлиною Цвілик і, ймовірно, належать Ганні. Інші, що складаються з великих рослинних елементів, часто хаотично розкиданих на площині, вірогідно, належать Михайлові.
У керамічному цеху перед Ганною та Михайлом Рощиб’юками стояло нелегке завдання. Для збереження традицій виготовлення косівських мальованих виробів вони повинні були навчити учнів. Протягом трьох років їх було 14: Михайло Кікоть, Микола Скорецький, Юрій Джуранюк, Іван Аронець, Василь Аронець, Ганна Аронець, Марія Терьохіна, Орися Сорохан, Дмитро Захарчук, Юлія Кабин, Микола Репета, Ігор Луканюк, Карл Янковський, Іванка Луканюк. Оскільки основоположниками цеху та вчителями були народні майстри, то протягом періоду його існування, працівники наслідували форми та оздоблення давніших, усталених народних гончарних виробів.
Їхні доньки — Орися Козак, Розалія Ілюк, котрі до 1961 року освоювали ремесло у приватній майстерні батьків, продовжили батьківські традиції. Період початку їхньої творчості позначений засвоєнням навичок. Повніше талант майстрів розкрився під час роботи в керамічному цеху КХВМ. Інша ланка майстрів, що походить з династії Совіздранюків, – це діти Михайла та Ганни Рощиб’юк: Орися Козак, Стефанія Волощук, Розалія Ілюк працювали в керамічному цеху КХВК з 1961 року.
Джерело – допис «Гончарська династія Совіздранюків» Олександри КУШНІР, старшої викладачки кафедри прикладного
та декоративного мистецтва відділу художньої кераміки КІПДМ ЛНАМ.
Фото – з відкритих джерел
